Ранні випробування твердості переважно використовували твердоміри за Брінеллем. Однак із зростанням вимог до точності при вимірюванні твердості матеріалу з’явився твердомір за Віккерсом. Вимірювач твердості за Віккерсом використовує алмазний індентор у формі квадратної піраміди з гранями під кутом 136 градусів для натискання на поверхню зразка з вибраною силою тестування. Після визначеного часу витримки випробувальну силу знімають і вимірюють довжину діагоналі вдавлення для обчислення значення твердості.
На початку 20 століття почали застосовувати і розвивати твердомір за Віккерсом. З безперервним технологічним прогресом діапазон його випробувальної сили поступово розширювався, від відносно невеликих значень сили до тих, які здатні проводити випробування з великим навантаженням, задовольняючи потреби у випробуванні твердості різних матеріалів. Одночасно точність вимірювання постійно вдосконалювалася завдяки використанню більш точних вимірювальних приладів і технології автоматизованого контролю, що робить вимірювання довжини діагоналі відступу більш точним і надійним.
У галузі матеріалознавства та промислового виробництва твердомір за Віккерсом відіграє вирішальну роль. Він широко використовується для перевірки твердості різних матеріалів, таких як метали, сплави, кераміка та скло, надаючи важливі дані для дослідження та розробки матеріалів, контролю якості та оптимізації процесу. З розвитком комп’ютерних технологій сучасні твердоміри за Віккерсом також мають такі функції, як зберігання даних, аналіз і створення звітів, що ще більше підвищує ефективність тестування та можливості обробки даних.